сквозь стёкла, спинки, солнце в глаз, пейзаж. городской)

є таке.... іноді стан міста в певний проміжок часу звучить в унісон з власним, але не завжди вдається вхопити. розчиняєшся у тому світлі, і стаєш котом, і не хочеться нікуди бігти, лежав би на нагрітій панельці бетону і витріщався на порожні маршрутки ))